Старий рік

Старий рік проходить можна сказати нормально, в загальноукраїнському настрої.
Довго мучився,поки відкрив шампанське. Прийшлося зрізати верх корка, а решту тягнути коркотягом. Це перший раз за мої 33 роки. Причому було 5 друзів, всі попробували свою силу.
Прийшов додому, світла нема, сидимо при свічках. Азаров сказав, шо входим с новий рік сильнішими. Я шось сьогодні не дуже то відчув поки шо. Ну нічо, будем чуда чекати. До нового року ше троха часу є.

Літургійне святкування Різдва за єрусалимською традицією 5-8 ст.

Літургійне святкування Різдва за єрусалимською традицією 5-8 ст.

Літургійні богослужіння Різдва мали дуже швидкий і цікавий розвиток. Найбільш творчою серед східних церков тут була церква Єрусалиму. Це також зрозуміло, оскільки тут все було на місці: Вифлеєм, вертеп, Назарет і імператорська державна підтримка.

Хоча джерел давнього літургійного життя Єрусалиму залишилось небагато і з тих небагатьох більшість є другорядними – перекладами на вірменську чи грузинську мови, описи паломників з інших кінців світу – , все ж можна уявити собі дещо з того як виглядало там святкування Різдва Христового.

Одним із найцікавіших документів є Великий Грузинський Лекціонар, оскільки в ньому передано окрім читань на це свято також досить багато піснспівів і рубрик, на основі яких можна відтворити загальну картину святкування.

Відповідно до даних цього лекціонаря святкування відбувалося 25-го грудня і складалося із чотирьох літургійних богослужінь:

а) Чування опівдні в переддень свята в церкві Пастирів на „пастушому полі і місці об’явлення ангелів“.

б) Вечірня з літургією (чування) у навечір’я свята у церкві Різдва у Вифлеємі.

в) Опівнічне чування Різдва Христового, яке складалось із 11 старозавітніх читань, які чергувались із одинадцятьма піснеспівами та молитвами та завершального різдвяного читання з євангелія від Луки (2. 1-7). Чування завершувалось утренею.

г) Ще одна святкова різдвяна літургія зранку 25-го грудня.

Склад богослужінь досить важко прокоментувати. Дві літургії і два чування із читаннями з Святого Письма та піснеспівами розкладені по основних періодах дня і ночі: південь-вечір-північ-ранок. Хоча, можливо, тут йдеться про древнішу (чування опівдні і вечірні з літургією) та новішу (чування опівночі та літургію зранку) традиції святкування того самого свята. Принаймні піснеспіви та читаня на літургіях є тими самими.

Для відчуття настрою цих древніх святкувань подаю тут переклади піснеспівів на чуваннях:

Піснеспіви чування опівдні:

Іпакой I. Слава в вишніх, на землі мир. Ти, Якого небу не забракло, на землю прийшов, Боже, і нас радістю наповнив: Господи, слава Тобі!

Стихи: Земля дасть плід свій, Бог, Бог наш благословив нас. Хай благословить нас Бог і бояться всі кінці землі. (Пс. 66, 7-8)

Іпакой II. Ісая предвозвістив: Ось діва зачала і породить Сина, ім’я Йому -Еммануїл, Чоловіколюбче, слава Тобі!

Піснеспіви опівнічного чування:

1. Різдвом Господнім в Вифлеємі зі святої Діви світ просвітився. Пастирі чували, волхви покланялися, Ірод устрашився, бо Бог у плоті як Спас наших душ явився.

2. Радуйтеся праведні, небо веселися, пагірки підскакуйте, бо Христос явився. Діва Херувимів наслідувателька, Слово Боже воплочене в свому лоні носить. Перед Новонародженим пастирі припадають, волхви Господеві дарунки приносять. Ангели кличуть мовлячи: Невимовний Господи, слава Тобі!

3. Явилась бо Божа благодать спасінням світу всього, бо у місті Давида у Вифлеємі Юдейському цар Христос родився. На землі явився і між людьми пожив цей Бог наш – Світло від Світла. Боже істинний, народжений від Діви, помилуй нас.

4. Сповнилося слово пророче, яке вони про Тебе, Спасе наш, віщали, вони бо Тебе, Творця всього, як Дитя на лоні Матері провиділи. Цей із Діви Марії народжений, ім’я Його – Еммануїл. Він – Бог, Ізбавитель світу, Спаситель душ наших.

5. У вертепі бачили ми в яслах немовля лежаче, зорею прикрашене, повите пеленами, Царя, Суддю і Єпископа душ наших.

6. Нині небеса радіють і веселиться земля, море і все що в нім; радіють народи небесні, бо родився Христос, Спас наш. Зі сходу прийшли волхви і принесли царські різдвяні дарунки. Вони гукали з радістю і казали: Цей – Бог наш, на нього уповаємо, Він став життям нашим. Придіте, народи світла, ми поклоняємось Тому, Хто явився як Спас душ наших.

7. Звідки прийшли ви, волхви, чи кого ви шукаєте? Юдеї кликали: Якщо ви шукаєте царя ось - Ірод. Але волхви їм мовили: Ми побачили різдвяну зорю царя, якого ще пророки проповідали, і патріархи явили нам як Творця світу. Ми принесемо Йому дари і мовимо: Ти – Господь, Боже наш, помилуй нас.

8. Новонарожденному з Діви вклонилися волхви. Пастирі кликали з ангелами і говорили: Прийдіте, народи, поклонімося Богу від Бога.

9. При явлінні Христа сяє зоря, пастирі дивились, волхви покланялись, Ірод устрашився і Бог явився плоттю як Спаситель душ наших.

10. Цар юдеїв і Спас наш, Христос, що родився від Діви, про Якого пастирі кликали мовлячи: Дивіться – зоря, дивіться – волхви! Де та, що раждає, хто нам покаже Дитя, що у Вифлеємі родилось?

11. Місто Вифлеєм, яке Ти возлюбив, вчинив Ти утробою Твоєю, і малий вертеп небові уподобив. Бо волхви бачили Тебе, Який лежав у яслах, тому й називається воно місцем спокою.

Література:

M. Tarchnischvili Le grand lectionnaire de l’Eglise de Jérusalem (Ve-VIIIe siècles): CSCO 188-189, 204-205/Iber. 9-10,13-14 (Louvain 1959-1960).

K. Кекелизде, Иерусалимский Канонарь VII века: Грузинская версия. Тифлис, 1912.

H. Leeb, Die Gesänge des Weihnachtsfestes im Gemeindegottesdienst von Jerusalem nach dem georgischen Lektionar // Liturgisches Jahrbuch 19 (1969), 234-246.

G. Petradze / A. Baumstark, Die Weihnachtsfeier Jerusalems im siebten Jahrhundert. Übersetzung nach Kekelidze, Иерусалимский Канонарь VII века. Тифлис, 1912, s. 43-49. Mit Einleitung und Anmerkungen von Prof. Anton Baumstark, OC, 23:1927 [3 Serie], Bd. 1, s. 310-318.

Призабута традиція благодарення

Призабута традиція благодарення

Колись перекладав для себе кілька молитов добового кола, хочу поділитись. У одному з цих документів ранньохристиянської традиції (Заповіт ГНІХ, ІІІ-V ст.) подано молитви для утрені, які за структурою відповідають анафорі антіохійської традиції. Це говорить про кілька важливих богословських аспектів, котрі на сьогодні, на превеликий жаль, дещо призабуті.

По-перше, це те, що всі богослужіння мають “євхаристійний” вимір. Завершальні єпископські чи священичі молитви були основою кожного богослужбового чину і початково були подячними молитвами. Рання церква жила євхаристійною, тобто подячною літургією. Молитви подяки були причиною зібрань церковної спільноти. Церква збирається з почуття вдячності за Життя, Смерть та Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа.

Листування між Авгаром і Ісусом

В часі різдвяного посту, приготуванню до приходу Христа, хочу поставити один з цікавих документів церковної історії — листування між Авгаром, царем Едеси та Христом. Документ зберігся завдяки церковній історії Євсевія Кесарійського. Документ цей був дуже поширеним у церкві четвертого століття як на сході так і на заході. Зокрема про нього згадує у своєму щоденнику Етерія як про текст, який читали в Едесі і який дарували паломникам.

Переклад за виданням: Е.Schwartz (Hgg.), Eusebius. Kirchengeschichte, Leipzig 1955.

Копія листа, написаного топархом Авгаром Ісусу і посланого йому через посланця Ананію в Єрусалим: "Авгар Ухама, топарх, Ісусу, благому Спасителю, що явився в володіннях єрусалимських, вітання. Чув я про Тебе і про Твої зцілення, які без ліків і коренів твориш. Кажуть, що Ти сліпих робиш зрячими, кривих — ходячими і прокажених очищуєш, і нечистих духів і демонів Ти виганяєш, і тих, яких мучать хронічні хвороби зціляєш, і мертвих воскрешаєш.

І все це почувши про Тебе, положив в умі одне з двох: або Ти Бог і, зійшовши з неба, чиниш таке, або Син Бога, що таке творить. І тому я вирішив просити Тебе ,щоб ти потрудився прийти до мене і зцілити хворобу мою. Чув також, що юдеї нарікають на Тебе і хочуть вчинити Тобі зло. В мене є маленьке і прекрасне місто, якого стане нам обом".

Копія листа Ісуса через посланця Ананію топарху Авгару: "Блаженний ти, що увірував в Мене, не бачивши Мене, бо написано про Мене: ті, що побачили Мене не увірують в Мене, а ті, що не бачили Мене, увірують і будуть жити. Про те ж, що ти написав Мені, щоб Я прийшов до Тебе, то мені треба сповнити все для чого Мене сюди послали і після сповнення, я буду взятий до Того, Хто мене послав, пошлю до тебе когось з Моїх учнів, щоб зцілив твою хворобу і явив життя тобі і всім, хто з тобою".

Анафора у Дідахі

Анафора у Дідахі

Для порівняння Анафора Сарапіона та Анафора Григорія Просвітителя
За виданням: Дідахе. Наука дванадцятьох апостолів, Львів, 2002.

Переклад о.д-ра Олега Кіндія

Розділ ІХ

1. Щодо Євхаристії, приносіть подяки так:

2. Спершу про чашу: дякуємо Тобі, Отче наш, за святу виноградну лозу Давида, отрока Твого, яку Ти об'явив нам через Ісуса, Отрока Твого, слава Тобі навіки.

3. Про ламання хліба: дякуємо Тобі, Отче наш, за життя і пізнання, яке ти об'явив нам через Ісуса, Отрока Твого, слава Тобі навіки.

Анафора Сарапіона

Анафора Сарапіона Тмуітського належить до однієї із найдавніших анафор александрійської традиції. Дата народження Сарапіона невідома. Навчався в Александрії, можливо був учнем Aтаназія Великого (298—373). Завдяки своїм здібностям став ігуменом монастиря. У 339 або 343 р. став єпископом м. Тмуіт (гр. Θμουίς) в Нижньому Єгипті.

Аж до кінця 19 ст. «Євхологіон Сарапіона, єпископа Тмуітського» був невідомим. Вперше його відкрив у 1894 р. проф. Алексій Дмітрієвський у рукописі 10 ст. з великої лаври на Афоні.

Окрім того, що молитва анафори страшенно закручена і вияснює питання, хто народжений, а хто нє і шо то всьо азначає, її цікавою особливістю є текстуальна подібність із 9 главою Дідахі: Як цей розламаний хліб був розсіяний над горами і зібраний в єдине, так нехай буде зібрана і Церква Твоя від країв землі в Царство Твоє, бо Твоя слава і сила через Ісуса Христа навіки. (Анафора Сарапіона: І так, як хліб цей, що розсіяний був по горах, зібраний складає єдине (ціле), так і святу церкву свою збери з усякого народу, з усякої країни, з усякого міста, і села, і житла і вчини її єдиною, живою, вселенською церквою), що може вказувати на древність молитов. Подібне формулювання є теж у ефіопській анафорі Григорія Вірменського: І всіх у Господі і Спасі нашім Ісусі Христі, Сині Твоїм улюбленім, якого Ти полюбив від початку і Якого Ти послав, і який зібрав хліб цей, розсіяний по горах і пагорбах, що зібраний докупи хлібом єдиним і досконалим став, так і нас збери божеством Твоїм від всякого помислу лукавого до віри Твоєї досконалої.

Грецька анафора IV ст.

Переклад за виданням: М. Желтов, Греческая литургия IV века в папирусе BARCELON. PAPYR. 154В-157В // Богословский сборник. Москва, 2002. № 9. С. 240–256.

Грецька анафора IV ст.

Єдиний Бог

Ісус Христос

Благодарення за хліб і чашу

Вгору піднесімо серця

Піднесли до Господа

Знову благодарім

Достойно і праведно

Коптійська анафора св. Григорія Богослова

Анафора св. Григорія Богослова є однією із трьох анафор (св. Василія, св. Кирила та св. Григорія), які сьогодні використовуються у коптійській церкві. Оригінальною мовою цієї анафори правдоподібно була грецька мова. Анафору св. Григорія моляться у коптійській церкві на Господні свята такі як Різдво, Богоявлення, Пасха, Квітна неділя.

Основною особливістю цієї анафори є те, що не так як у більшості анафор, котрі є молитовними зверненнями до Бога-Отця, у цій анафорі молитовники звертаються до Ісуса Христа. Окрім цього, ця анафора є справжнім богословським трактатом християнської антропології.

Подаю тут лише текст анафори без довгих поминань, котрі слідують після епіклези.

Анафора св. апостола Петра

Текст літургії св. Апостола Петра зберігся о одному з рукописів ХІІ ст., і являє собою цінне джерело літургійного богослов’я. Особливо цікавим є факт перекладу варіантів літургії св. апостола Петра церковнословянською (глаголицею) мовою. Думаю, що значення особи апостола Петра у східній традиції потребує детальнішого дослідження також з огляду на те, що у джерелах ХІ ст., наприклад, існували канони апостолові Петрові, на місці яких у сучасних октоїхах стоять канони святителю Миколаю. Тут подаю український переклад анафори. Тарасові Тиму дякую за редакцію.

Про життя споглядальне

Перекладав ше во время оно на своїй старенькій нокії н73, тому до якості перекладу можуть бути претензії, але в будь-якому випадку такий переклад ліпший ніж ніякий :)  

Філон Александрійський (10 до Р.Хр. 40 по Р.Хр.)

Про життя споглядальне

Переклад за виданням: 

Амусин И. Д. Тексты Кумрана. — М.: Наука, 1971. — Стр. 376–391.

1. Я вже розповів про есеїв, котрі прагнули життя сповненого працею і вели його, перевершуючи (інших людей) в усьому або — щоб не перебільшувати — в більшості галузей. Тепер же я скажу те, що слід і про тих, що вибрали своєю часткою споглядальне життя, згідно з своїм звичним ходом викладу — нічого не додаючи від себе для прикраси, що притаманне всім поетам і прозаїкам, що не мають перед собою прикладів прекрасного, а прагнучи лише до бездарної істини, проти якої, я знаю, і найвправніший оратор відмовиться виступати. Необхідно боротися і довести боротьбу до кінця, бо сила чесноти цих людей не повинна стати причиною мовчання для тих, хто справедливо вважає, що ніщо прекрасне не повинне замовчуватися.

Різдвяний піст

Признаюся чесно, в основі лежав текст Шмемана, але після моєї редакції шось його тут не дуже стало видно :) Редагував для журналу "Дорогою молитви".

Святкування Різдва Христового починається із підготовчого періоду. Сорокаденний піст перед святкуванням Різдва Господа повинен підготувати нашу душу і тіло для прийняття Слова, що йде родитися, щоб визволити людину від безсловесся — у літургійній мові це відповідник тваринності — і піднести її на рівень божества.

Святі та феномен паломництва

Цей коротенький допис робив для газети "Собор", але думаю, що для ширшого загалу вона теж підійде :)

Святі та феномен паломництва.

Паломництво, як феномен, не є винятково християнським. У дохристиянські часи воно було не менш знаним ніж зараз. Воно є бажанням зберегти пам'ять про важливу спасительну подію, свідчення надприродного, божественного втручання в історію людини. Саме тому ці місця позначаються особливим чином, і притягують до себе бажаючих відчути на собі наслідки дії, котра відбулась у історії, а може навіть і пережити божественне втручання у власне життя.

Архиєрей на літургії

Пробував колись підготувати катехитичну зістріч про роль архиєрея на літургії. Думаю, що треба продовжити її описом участі архиєрея у богослужіннях добового кола, бо архиєратикон шось мовчить щодо цього.

Архиєрей на літургії

Хто хоч один раз побував на Божественній літургії, котру очолює єпископ, архієпископ, митрополит чи патріарх не міг не зауважити іншості цього богослужіння від звичних парохіяльних служб навіть на великі празники. Літургія починається урочистою зустріччю єпископа, облаченням його в літургійні одежі посеред церкви, благословеннями на різні сторони світу і урочистим входом в святилище не на початку літургії, як це звичайно роблять священики, але під час співу третього антифону, коли звичайно відбувається вхід з Євангелієм.